Ліна Костенко і як ніжний лірик, і як глибокий філософ привернула увагу своїх сучасників ще у п'ятдесятих роках. У книзі "Першовірш", що вийшла 1984 року, поети різних поколінь розповідали про початок своєї творчості і представляли на суд читачів свій перший вірш. Ліна Костенко у цій книзі говорить про свою поезію "Мій перший вірш, написаний в окопі":

Мій перший вірш, написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило сонце в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Важкі повоєнні роки... Ще досить свіжі картини пережитого, ще досить боляче згадувати війну, ще біль тяжких втрат не став спогадом. І поетеса пише про борги перед полеглими і сум вдів, тяжке і безрадісне життя сиріт. А "Пасторалль XX сторіччя" - заклик берегти мир.
Юна поетеса багато пише віршів, які ніби самі народжуються з її схвильованої душі. Ліричні герої поезій намагаються розібратися у перших переживаннях, навіяних коханням:

Таке прощання було шалене -
на сум багате, на слово скупе.

Ліна Костенко не могла не привернути увагу сучасників своїми ліричними і щирими рядками про перше ніжне почуття:

Моє серце, мабуть, болітиме,
як не стрінемось ми в житті.
Я привітами-самоцвітами
зупинила б тебе в путі...

Писала Ліна Костенко і про красу української природи:

Ріка загубилась під кригу,
в снігах загубила слід.
І тільки в блакитну відлигу
над нею темніє лід.

Та поетеса не зупиняється на описові, їй ніби дано прозирнути вглиб, і вона бачить, що "під снігом таки впадає ріка, якої не видно, в море, якого, здані, ся, нема".
Ранні твори Ліни Костенко вражають поетичною відвертістю, намаганням збагнути одвічні цінності людського буття, і формуванням своїх життєвих та творчих принципів:

А я дивлюсь і думаю про вірші.
Коли їм сумно - хай вони сумують.
Хай тільки не сміються штучним сміхом,
бо щирі люди закривають вікна.

Збірка віршів "Проміння землі" була дипломною роботою Ліни Костенко. Критик Всеволод Іванов, рецензуючи книгу, сказав, що вірші Л. Костенко заслуговують на найвищу оцінку. "Це дуже талановитий поет з великим майбутнім..." Непоступливість поетеси, уміння аргументувати свою позицію, свій вибір у Ліни Костенко починалися саме з перших поезій. Мотиви ранньої лірики згодом переросли у позицію, сформували неординарний світогляд, зробивши поетесу живою совістю епохи.