I. Світ жіночої поезії Ліни Костенко. (Поезія Ліни Костенко часто дуже сувора й мужня, часто категорична й безкомпромісна. І все ж таки, за визначенням Євгена Гуцала, поезія Ліни Костенко - це жіноча поезія. Її світ дуже різноманітний. Тут1 є і любов, є зачарування й розчарування, є ностальгічна любов до рідної землі.)
II. Душевна гармонія ліричних героїнь.
1. "Немає еталонних ідеалів". (Особливість жіночого сприйняття світу відтіняє Ліна Костенко у своїй психологічно проникливій статті "Немає еталонних ідеалів". "У жінки завжди був дуже розвинений внутрішній світ", - писала поетеса. Притуманена смутком жіноча незбагненність - одна з рис її інтимної лірики. Героїні книги "Над берегами вічної ріки" щедрі на душевні зізнання й відкриття, відверті й запечалені в суто жіночому відчутті плину часу, краси щастя.)
2. Переживання за долю України. (У поезіях Ліна Костенко передає вболівання своїх героїнь за долю України, за наш народ. Їм болить і моральний занепад. У вірші "Чоловіче мій, осідлай коня..." лірична героїня звертається з проханням повернутися хоч на якийсь час у минуле, до рідного села, до рідної старенької хатини. Скільки в її словах болю й розпачу, а відчайдушний зойк: "Ой ти роде мій!" звучить як пересторога-заклик до всіх нас дорожити домівкою і пам'ятати про близьких людей.)
3. Головна краса її ліричних героїнь. (Духовність, багатство внутрішнього світу - головна окраса ліричних героїнь Ліни Костенко. Тому з такою пристрастю пише поетеса про "людиноподібних", здається ж: люди, все у них людське - але душа ще з дерева не злізла. Душа ж її героїнь світла і прекрасна. Творчим досягненням Ліни Костенко є образ Марусі Чурай. Поетеса поставила її над особисту трагедію і піднесла до рівня високих проблем життя і боротьби рідного народу за волю.)
4. Безмежна любов і вірність у коханні. (Мені дуже подобається інтимна лірика поетеси. Лірична героїня вміє любити, вона ніжна, безкорислива, уміє прощати і розлучатися:

Я люблю тебе тихо і боязко,
Я прощально тебе люблю.

Читаючи поезії Ліни Костенко, уявляєш її ліричних героїнь - жінок, які знають ціну життю, любові і розлуці. Вони вміють переживати і особисті невдачі, і нещастя, бо, на жаль, життя не зіткане з радості та щастя. Разом із ліричною героїнею усвідомлюєш:

Найвище уміння - почати спочатку.
Життя. Розуміння. Дорогу. Себе.)

5. Безкорисливість ліричних героїнь. (Лірична героїня поетеси безкорислива, з чистою душею. Це особливо яскраво відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: "Чому ти не прийшла... у час цвітіння?" У відповідь вона говорить:

І я прийшла не струшувать ренклод,
І не робить з твоїх плодів набутку.
Другі приходять в час твоїх щедрот,
А я прийшла у час твойого смутку.)

III. Заповіт поетеси. (Поезія "Життя іде і все без коректур" є чистою і відвертою сповіддю поетеси, віршем-роздумом про обов'язок живих, про плинність часу. Ліна Костенко закликає жити правдиво, любити людей, залишати добрий слід на землі. І нам слід брати приклад з її ліричних героїнь, таких благородних, щирих, духовно багатих, щедрих на добро.)