Важко навіть і повірити в те, що колись у нашій літературі Ліни Костенко не було. Читачі давно зжилися з думкою, що вона є, що без її творів українське письменство було б дуже збідненим.
Ліна Костенко в нашій поезії — як перша скрипка в симфонічному оркестрі. А без скрипки й оркестр — не оркестр.
Ліна Костенко з'явилася в. нашій поезії наприкінці п'ятдесятих років. Тоді читач зустрівся з тією неповторною поезією, яка зробила поетесу чи не найпопулярнішою з усіх сучасних українських митців. Особливе визнання одержив серед творів Ліни Костенко історичний роман у віршах "Маруся Чурай". Багато років писався цей твір про легендарну українську поетесу. Ліна Костенко не просто вивчила все те, чим жили сучасники Марусі Чурай, не тільки глибоко прониклася трагічною долею своєї героїні і створила переконливу художню версію всього, що відбувалося з нею. З-під пера автора вийшла справжня художня енциклопедія життя України другої половини XVII століття. Тут зображені події за часів Хмельниччини, змальовані подвиги відважних козаків. Про все це співала Маруся Чурай. Триста років живуть її пісні у душі українського народу.
Маруся Чурай — проста дівчина-полтавка, наділена незвичайним поетичним талантом. З її піснями козаки вирушали в похід, дівчата ставали на шлюбний рушничок. Маруся — чесна, справедлива дівчина, вірна собі. Зрадити для неї означає вчинити найбільший злочин. І в коханні, і в любові до Батьківщини, до народу, до української культури вона до смерті залишається вірною. Марусю не зломили ніякі труднощі в житті. Її глибока душа залишалась чистою, як краплина ранкової роси. Саме тому образ Марусі Чурай виступає в єдності з образом України.
Маруся Чурай — це пісенна душа народу, а душа не помирає, вона безсмертна. Так і дівчина живе і завжди житиме у своїх піснях, народній пам'яті.
Полум'яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі є батько Марусі — Гордій Чурай. Швидкий на розум, чистий серцем Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. За людську правду він загинув у бою з ворогами. Та не загинув у пам'яті людей. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

...пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб'є.

Порядним, чесним, благородним виступає в романі Іван Іскра, син гетьмана Якова Остряниці. Він завжди переймається людськими стражданнями, болями. У бою — відважний козак, мужній захисник своєї землі. Про нього Маруся сказала: "...шляхетна іскро вічного вогню!"
Маруся Чурай, її батько, Іван Іскра є представниками простого народу. В їх образах втілено безсмертя українців.
Провідним образом у романі є образ України. Ліна Костенко правдиво зобразила життя людей за часів козаччини. У постійних боях, нападах ворогів на багаті українські землі Україна не похитнулась, а залишилась гордо стояти.