Український народ відзначається своїм оптимізмом і життєрадісністю. Він створив багато гуморесок, жартівливих пісень, приказок, у яких відбилося вміння сміятися навіть над власними вадами. І. Нечуй-Левицький, який добре знав життя народу, відтворюючи у повісті його побут, не міг не передати його гумору, а зображуючи вади не однієї людини, а цілої верстви, так би мовити, хвороби суспільства, не міг обійтися без сатири. Гумор і сатира у "Кайдашева сім'ї" сплелися у нерозривну єдність, яка робить повість соковитою і цікавою.

Перша ж картина відбиває вміння українців влучно підмічати і характеризувати зовнішні вади оточуючих. Лаврін, натура романтична, говорячи про дівчат з їхнього села, вживає пісенні порівняння типу "брови, як шнурочки", "гнучка станом, як тополя" тощо. Не такий його старший брат: він глузує з пропонованих йому дівчат: "Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, а як іде, то аж кістки торохтять".

Комічною є сцена, коли Кайдаш повернувся додому з шинку і, перекинувши діжку з водою, вирішив, що потрапив до ставу. Він упевнений, що загубив очі на греблі, а побачивши світло каганця, лається: "О! Кум повернув мені очі. Постривай же, лисий дідьку. Я тобі завтра, я тобі оддячу!" Таким чином, оповідач висміює пияцтво селян, тяжко зароблені гроші яких залишалися в кишені шинкаря.

З гумором розповідач описує сцени оглядин, коли Кайдашиха постійно чепуриться, обтираючи то чоботи полою, то губи хусткою, хоч вони були зовсім чисті. Вона вважає, що так виглядає більш поважною: "Вона дуже церемонилась і була прохана" Пробуваючи на службі у панів, вона набралась од їх чимало пишання.

Кайдашиха часто говорить "'проїде вас" на панський кшталт, і "з того проше сміялись по всьому селу й дражнили через те слово Кайдашиху пані економшею". Ця фраза дуже смішно звучала з уст звичайної селянки.

Невідповідність одягу Кайдашихи, що одягала все найкраще, виряджаючись в Бієвці, до малої і бідної хати Балашів, теж висміює оповідач. Односельці сміються з її пихи та чванства, коли родина Кайдашів проїжджає повз шинок: "Ого-го, наша пані економша вилізла трохи не під небо!"

Гумор змінюється на сатиру у сценах сварок в родині Мотря полізла вночі на горище за своєю куркою і яйцями. Лаврін забрав від неї драбину, і вона мусила висіти на стіні, але нізащо в світі не хотіла пускати з руки курки та з пазухи яйця. У цій сцені оповідач висміює дріб'язковість, яка набирає гротескних форм: людина ладна вбитися за десяток яєць. Забобонність селян розкривається годі, коли баба Палажка запевняє усіх, що її спокушала нечиста сила. Її дуже образило зауваження Мелашки, що то був послушник, і вона вирішила, що дівчина просто заздрить їй.

Звичайно, основна зброя сатири у повісті спрямована на зображення сварок Кайдашиха і Палажка, жінки похилого віку, що їм би дома сидіти та внуків глядіти, сваряться на всю вулицю, тикають одна одній дулі під ніс і мало не деруться.

Сутичку між двома родинами для посилення сатиричного ефекту розповідач подає в дусі народної думи. "Не чорна хмара з синього моря наступала", — говорить він, але замість великого війська татар з'являються всього тільки

Мотря з Карпом та малими дітьми. Розповідач навіть висміює зовнішній вигляд героїв "своєї думи": "В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою".

І. Нечуй-Левицький вдається до сатири, щоб показати, якими смішними виглядають люди, сварячись через дрібниці! Письменник любив і поважав свій народ і хотів бачити його достойним цієї любові. Показати серйозне через смішне — це найкращий засіб для виправлення вад як однієї людини, так і цілого суспільства.