Іван Карпенко-Карий - письменник-драматург, який все своє життя і творчість присвятив становленню і зростанню українського театру. П'єси його порушували болючі проблеми II половини XIX століття, розкривали характерні риси тогочасного життя.

П'єса "Сто тисяч" - твір про життя селянства в перші пореформені роки. Ще з дитинства, живучи серед селян-кріпаків, І. Карпенко-Карий вивчав їх побут, добре знав традиції, а коли став драматургом, то однією з провідних тем його творчості стала тема життя і побуту українського народу. Спілкуючись із земляками, драматург помітив одну рису, дуже характерну для селян, а саме: що більше селянин прагнув до матеріального збагачення, то більше він удавав із себе чесного і богобоязного, а іноді йшов навіть на злочин.
І. Карпенко-Карий у п'єсі "Сто тисяч" дав повну характеристику українському селянству, показав процес розшарування, поділ селян на земельних та безземельних. У п'єсі ми зустрічаємося з багатим селянином Герасимом Калиткою, найманим селянином Климом, у якого немає землі, з бідним селянином Савкою, згадуються у творі Пузир і Жолудь, які вже є земельними магнатами.

Іван Карпенко-Карий показав у п'єсі, як внаслідок збіднення панів-поміщиків серед селян з'явилися нові багатії, які були працьовитими, але малоосвіченими людьми, і над усе бажали стати багатшими за колишніх панів. Таким є Калитка, весь сенс життя якого - придбання землі. Він скуповує землю і у селян, що розорилися, і у поміщиків, які не змогли пристосуватися до нових умов, не витримали конкуренції і змушені продавати свої маєтки.
"Сто тисяч" належить до кращих сатиричних комедій в українській драматургії. Спрямувавши твір проти сільських глитаїв, пройнятих ненаситною жадобою до збагачення, автор розповів і про те, як розділилося селянство після скасування кріпосного права, і показав, як тривав цей процес.