Україна — це історія народу, який упродовж багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це її славні лицарі: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Устим Кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. Це відомі всьому світові діячі української культури: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Гончар, М. Лисенко, М. Заньковецька та багато інших.

Нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав В. Сосюра:


Любіть Україну у сні й наяву, 

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.


Слід зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї Вітчизни. 

Сьогодні Україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн Європи. Я переконаний, що вона стане на одному рівні з цими країнами, що наш народ нарешті здобуде омріяне щастя і добробут.

Так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. Тут ми маємо найбільший скарб. Наші митці, будучи справжніми синами й дочками України, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.

Силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:


...Нема мудріших, ніж народ, учителів; 

У нього кожне слово — це перлина.

Це — праця, це — натхнення, це — людина.


Отже, народ наш на диво богатирський, самобутній, талановитий. Земля наша прекрасна, пісня чарівна, і доля народу буде щасливою. 

Нашій незалежній Україні нещодавно виповнилося всього десять років. Вік недовгий. Славні предки залишили нам у спадок головне — це велике прагнення бути вільними. Скільки поколінь жило цим настроєм. Зараз ми отримали волю, але корені її потоптані. Вірю, що вони відростуть. Ми зможемо відбудувати нашу українську державу, доклавши до цього певних зусиль і прагнень, розуму й уміння.

Незважаючи на всі негаразди, народ все ж таки живе, працює, припадає руками й розумом до землі — нашої годувальниці. І щедра, вона дарує дітям своїм хліб щоденний. І віриться, що "оживуть степи, озера..." (Т. Шевченко).

У своє життя ми маємо брати від пращурів незламну віру. Такий оптимізм у спромозі витримати всі випробування, Що випали й випадуть на нашу долю. Будемо ж гідні називатися синами и дочками України!

Я твердо переконаний, що восторжествує на землі правда, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків і їхні великі діяння, згадаємо про наш святий обов'язок перед історією і сучасністю. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його.