Науковці складають історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців... І виходить, що з часів Володимира Великого ця історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир: у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави він встановив пріоритет загальнослов'янських богів перед душами предків. Яке ж намисто сплелося за тисячу років?

   Другою перлиною стало православ'я — і вже візантійські ієрархи борються проти «бісівських танців». Католицтво Польщі й Литви: за шістсот років воно розійшлося із православ'ям не лише у питанні персоніфікації Святого Духа, і ніяка Унія не може виправити становища. Руїна: «латинщики» й «схизматики» завзято рубають одні одних, уніатів та іудеїв. Російська імперія проголосила державною релігією православ'я — і смиренні святі отці не схильні терпіти й прощати. І тому іудеї, що не зреклися віри батьків, не можуть жити, де схочуть, а лише у «місцях осідлого проживання». І якийсь лютеранин Якуб Петерс та його дружина Анна, у дівоцтві Петрова, православна, могли бути засуджені на двадцять років каторги, якби віднесли хрестити свого сина Карла у кірху, а не у православну церкву. Та й сама Анна за таємний перехід до лютеранства поїхала б на каторгу — довічно. І їхали у Забайкалля, на Сахалін, дзвеніли кайданами інославні, язичники, старообрядці... За віру. За законом. За радянських часів до цієї недружної сім'ї приєдналися ще дві претендентки на Божу Любов — Українська Автокефальна Православна Церква та Жива Церква. За словами Булгакова, святі отці з канонічної Православної Церкви ненавиділи колег з Української та Живої церков, «українці» ненавиділи «живих» та «Москалів», а «живі» відповідали взаємністю. Втім, офіційною релігією було проголошено атеїзм — і життя не стало нікому. Тільки згодом, 3ціпивши зуби й підсміюючись, дозволили животіти «під гласним Надзором» райкомів і обкомів деяким наймасовішим конфесіям, які Легко було контролювати. Усі інші існували у підпіллі, наче перші Християни за часів Юліана Відступника.

   Після проголошення Україною незалежності деякий час прихильністю власті користувалася новонароджена Українська Православна Церква — Київський Патріархат, але статусу офіційної вона не набула. Зараз у нашій країні офіційно зареєстровано кілька десятків різних конфесій та сект — і традиційних для України, і «мігрантів» з заходу. Але ніхто з посадовців не претендує більше на роль Судді і не каже, що усі вони згідно Конституції, рівні, нічого не зробиш, але деякі з них рівніші за інших.