Історія національного прапору України
Здавна різні народи використовували під час воєнних змагань певні символи, що мали вказувати місце збору воїнів, піднімати бойовий дух війська. Найчастіше це був шматок тканини, прикріплений до списа. На князівських стягах давні слов'яни зображували поганських богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства - Ісуса Христа, різних святих. Трохи згодом усталилися на нашій території постійні земельні герби, на основі яких пізніше сформувалися національні символи.
Українське синьо-жовте колірне сполучення - одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства - золотого лева в синьому полі, який з'явився в другій половині XIII століття. На цей самий час усталилися державні знаки і в сусідніх країнах - Польщі, Чехії, Угорщині.
До XVIII століття українці користувалися різноколірними прапорами. Існували полкові, сотенні, курінні та інші корогви (великий полковий прапор), знамена й значки (малий полковий прапор). Наймаючи козаків для воєнних походів, монархи дарували їм клейноди, які пізніше залишалися і використовувалися козаками. Таким чином на Запорожжі було засноване своє власне прапорництво. Велика корогва Запорозької Січі була червона із зображенням на лицьовому боці білого архангела Михаїла, а на зворотному - білого грецького хреста, оточеного золотими небесними світилами: сонцем, півмісяцем та зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові із зображеннями святих або хреста.
Слід відзначити, що, крім військових прапорів, були в XVI - XVII століттях міські, цехові та інші. Так, місто Богуслав одержало 1620 року привілей, у якому визначався прапор: "між берегами зеленими річка блакитна, на якій 3 скелі з хрестами золотими",
У XVIII столітті поширилися прапори з поєднанням блакитного і жовтого кольорів. Так, 1717 року для пошиття прапорів Полтавського полку було закуплено блакитну та жовту тканину, а також "справлено полковую короговь" - блакитну з жовтим хрестом. 1758 року розроблено заготовку для виготовлення прапорів Лубенського полку: на одному боці на блакитному полі було зображення козака із самопалом у золотому щиті, а на другому - полкова або сотенна емблема. За свідченням сучасників, у жовті жупани та в блакитні шаровари й кунтуші були вдягнені гайдамаки Ґонти під час повстання 1768 року.
Під час лютневої революції 1917 року по Україні прокотилася хвиля масових мітингів і демонстрацій, на які народ виходив під червоними і жовто-блакитними прапорами. Частина кораблів Чорноморського флоту також підняла українські прапори. Але після перемоги більшовиків і встановлення радянської влади було затверджено червоне полотнище із золотою абревіатурою. Цей прапор, який мали також і інші республіки СРСР, був замінений у 1949 році на двоколірний (червоно-лазуровий) із зображенням серпа, молота та п'ятикутної зірки. Синьо-жовтий прапор, як і національні прапори інших народів СРСР, піддавався сталіністами всілякому паплюженню. Так, поширювалися вигадки, що синьо-жовті барви запозичені Мазепою зі шведського прапора.
Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.