Основне призначення даного навчального курсу - дати уявлення про природні і антропогенні процеси, що викликають зміни екологічної обстановки і створюють загрози екологічної безпеки. З ростом населення, розвитком техніки, освоєнням нових територій імовірність процесів, що порушують нормальну життєдіяльність (землетруси, урагани, зсуви й ін.), зростає. У багатьох випадках людина порушує сформовану природну рівновагу в літосфері, атмосфері, гідросфері, ландшафтній сфері, що викликає несподівані катастрофічні події. Одним із яскравих прикладів такого роду є випадки наведеної сейсмічної активності в районах великих штучних водоймищ.

Розглянуті в навчальному курсі питання знаходяться на межі між науковими розробками і інженерною практикою. З одного боку, процеси, пов'язані з катастрофами, перебувають більшою частиною за межами фундаментальних наукових досліджень; з іншого боку, наукове вивчення особливостей і причин розвитку цих процесів не входить у задачі інженерів. У даному курсі робиться спроба об'єднання наукових розробок і інженерних рішень, що дозволяє більш ефективно забезпечувати екологічну безпеку.

Несприятливі явища в біосфері виникають як у результаті природних процесів, так і з вини самого людства, у результаті його господарської діяльності. Для забезпечення екологічної безпеки важливо знати причини природних і техногенних катастроф, володіти прийомами оцінки і прогнозу очікуваних екологічних обстановок, обумовлених природними й антропогенними чинниками - умовами, що змінюються в просторі і часі.

Все це визначило основні напрямки, розглянуті в даному курсі. До них відносяться: • ознайомлення з природними й антропогенними катастрофами й іншими явищами, що обумовлюють порушення екологічної безпеки, із класифікацією їх по видах впливу на навколишнє середовище, їхніми наслідками на прикладі України й інших країн світу; • виділення й оцінка природних і антропогенних джерел порушення екологічної безпеки, і, у першу чергу, геологічного середовища як фундаменту природних процесів, що є своєрідним "депо" для накопичення продуктів забруднення і підсумовування, накопичення негативного впливу антропогенних чинників; • розгляд вихідних показників, необхідних для прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій у межах різних геосистем і попередньої оцінки можливих несприятливих наслідків; • ознайомлення з існуючими методичними прийомами запобігання або зменшення порушень стану навколишнього середовища; • визначення значення нормативних документів при визначенні рівня техногенного навантаження на геологічне середовище, встановлення котрого необхідно для оцінки взаємодії в системі "людина - природне середовище", у тому числі і при проектуванні і створенні геотехнічних систем з урахуванням еколого-соціально-економічної доцільності.

В даний час є досить велика кількість робіт, присвячених питанням опису несприятливих екологічних ситуацій, методики охорони навколишнього середовища при будівництві і гірничих роботах, оцінки ступеня забруднення навколишнього середовища в процесі господарської діяльності, визначенні економічного збитку; розроблені і створені теоретичні основи для моделювання окремих екологічних ситуацій і прогнозування їхній виникнення на основі аналізу даних про стан навколишнього середовища, його зміни в часі під впливом техногенезу.

Людство вступає в XXI століття і Третє тисячоліття. Межа століть і тисячоліть - досить умовні рубежі, але психологічно вони діють магічно, змушують людину підвести деякі підсумки, представити основні контури існування людства за минулий період. XX століття цілком змінило взаємовідносини суспільства і природи.

Технічна міць людства досягла в XX столітті гігантських розмірів, що дозволило В.І. Вернадському сказати, що ми вступаємо в епоху ноосфери, сфери розуму. На жаль, людство демонструє зараз більше прикладів нерозумного відношення до Землі, чим розумного, ноосферного. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: руйнація озонового шару, посилення парникового ефекту в атмосфері і погроза росту температури земної поверхні, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів і ландшафтів, зменшення біорозмаїття.

Але небезпека поки не усвідомлена в достатньому ступені як широкими шарами населення, так і особами, що займаються питаннями використання природних ресурсів, відповідальними за прийняття економічних і політичних рішень. Проте є свідчення зрушення цього питання з мертвої точки. Про це говорять світові форуми, присвячені глобальним питанням сучасності. Найбільш представницький із них - форум у Ріо-де-Жанейро, що відбувся в 1992 році. На ньому був проголошений курс на стійкий розвиток людства, що стверджує право майбутніх поколінь на достатні природні ресурси і якісне природне середовище.

Екологічні проблеми не є щось цілком нове, пов'язане лише з технічною діяльністю людства в сучасний період. На всіх етапах розвитки людини і до появи людини в біосфері виявлялися процеси, що мали чисто природну основу - землетруси, вулканічні виверження, цунамі, повені, карстові процеси й ін., що викликали порушення функціонування геосистем і екосистем, визначали значні перебудови ходу біосферних процесів. У сучасну епоху збитки, пов'язані з природними стихійними лихами, зростають, незважаючи на удосконалювання технічних методів захисту і поліпшення якості прогнозів. Це пояснюється ростом щільності населення і насиченості земної поверхні технічними системами.

Екологічні проблеми світу переплітаються з ресурсними, економічними, демографічними, соціальними: все сильніше відчувається недостача багатьох видів сировини, прісної води, енергії, ріст населення в Азії й Африці набуває загрозливих масштабів. Світ усе більше захльостує тероризм.

Яка головна ланка цього клубка проблем? Який той чинник, що лежить в основі виникнення всіх інших? Багато великих учених такою ланкою вважають загострення боротьби за природні ресурси. Їхній дефіцит у даний час є наслідок трьох основних різнопланових явищ: швидкого росту населення, росту економічних потреб людей і деградації природних ресурсів і середовища. Щонайменше два останніх явища є відбитком сформованого панування природопідкорювальної психології і духу споживання. Відмовитися від цього світогляду, закладеного в людині протягом багатьох тисячоліть (але особливо в останні сотні років) в умовах боротьби з природними стихіями, надзвичайно важко.

Необхідно виховання нової людини, здатної співвідносити свої потреби з можливостями природи, здатної відмовитися від надмірностей і культу речей. Потрібна перебудова суспільства. Перебудова не в змісті переходу до ринку, до приватної власності. Останні, як би не були потрібні для вирішення економічних проблем приватного характеру, не вирішують проблем становлення ноосфери.

Ключі до зміни в свідомості людей знаходяться в сфері освіти і виховання. Люди повинні знати і розуміти устрій Землі і біосфери, тонкі механізми взаємодії природи, техніки і суспільства, представляти правові і технологічні аспекти екологічних проблем. Важливо уявляти зв'язок екології й економіки, принципи оптимізації природокористування. Ще краще, якщо все це показується в історичному ракурсі: адже погляд в минуле дає можливість через порівняння вибрати ті раціональні прийоми взаємодії людини з природою, із якими ми ввійшли в нове тисячоліття.

Велику увагу варто приділяти природними стихійним лихам. Вони були помітним чинником існування людства на всіх етапах його розвитку, але зараз вимагають особливої уваги, оскільки підсилюють техногенні катастрофи, а останні нерідко стимулюють їх.

У Римській імперії перед будівництвом важливих споруд, дамб, гребель, акведуків тощо Сенат запитував думку вчених відносно можливих наслідків через 200 років.

РЕКОМЕНДОВАНІ ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 368 с. 2. Боков В. А., Лущик А. В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие. - Симферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с., ил. 3. Болт Б. А. и др. Геологические стихии. - М.: Наука, 1978. 4. Григорьев А, А. Экологические уроки прошлого и современности. -Л.: Наука, 1991. 5. Катастрофы в истории Земли. - М.: Мир, 1986. 6. Кейсевич Л.В. Биосфера и цивилизация. - К., 1992.