Однією з найганебніших рис людської цивілізації є війни. Підраховано вченими, що за останні 6000 років люди жили в мирі всього 292 роки. Вони «звикли» до війни й поки ще не дуже глибоко усвідомили, що в сучасній війні, якби вона була розв'язана, переможців не буде.

Військова діяльність, сам характер ментальності військових спрямовані на те, щоб чинити шкоду біосфері, перш-за все людині, тому ця діяльність має суто антиекологічний характер.

Війни, за підрахунками вчених, забрали життя 3640,5 млн людей. В цих війнах були знищені матеріальні цінності на фантастичну суму 115,13 квінтильйонів доларів. Населенню Землі для забезпечення всім необхідним цього вистачило б на кілька тисяч років!

На військові потреби в світі щорічно витрачається 2-3 % енергетичних ресурсів, 3-4 % запасів нафти. До 3 % території розвинених країн відводиться під військові бази, склади, полігони тощо — і це переважно родючі землі або лісові масиви. В усьому світі військові займають близько 42 млн га суші. Витрати на військові потреби у світі в 2,5 раза переважають витрати на охорону здоров'я і в 1,5 раза — на освіту. І це тоді, коли мільйони людей в світі недоїдають, не отримують медичної допомоги, п'ють забруднену воду й мешкають у жахливих умовах. На підготовку до війни витрачаються найкращі матеріали, новітні технології, розум кращих вчених. Усе це відволікає від вирішення найболючіших екологічних проблем людства.

Та найнебезпечнішою рисою сучасного мілітаризму є його злочинні плани використання для війни найпотаємніших, глибинних природних сил. Розробляються і вже частково випробовуються плани безпосереднього впливу на природу з метою агресії, методи зміни клімату, впливу на газообмін і тепловий баланс Атмосфери й гідросфери, створюється «геофізична» зброя. На шпальти світової преси проникли дані про досліди військових, спрямовані на викликання штучних землетрусів на території противника, провокування вивержень вулканів, утворення тайфунів, появу штучних дір в озоновому шарі Землі тощо. Розроблено безпрецендентні за своєю вражаючою силою отрути й зразки бактеріологічної зброї. Так, 1 г отрути ботулотоксину достатньо, щоб вбити 8 млн людей. При розпиленні над населеним пунктом 1 г устричної отрути миттєво загине 1,5 тис. чоловік, а 1 г полі-токсину (нервова отрута, виділена з безхребетних) достатньо для смерті 100 тис. чоловік. Є відомості, що під завісою секретності у військових біологічних лабораторіях досліджуються принципово нові препарати, проти яких не існує вакцин: отрута мексиканських павуків, різновиди бацил чуми, на які не діють температурні перепади та відомі антибіотики.

Не можна не згадати ще про один жахливий факт, що став широко відомим світовій громадськості: це розробка таємними військовими лабораторіями (і навіть цілими науковими інститутами) різних методів і засобів (хімічних, електромагнітних тощо) для впливу на психіку людей. Деякі дані свідчать, що вже винайдено (і випробувано!) можливості, устаткування й препарати, що дозволяють масово впливати на психіку людей, перетворювати їх на «зомбі». Цей вид зброї — найбільш нелюдський та протиприродний.

Знищення рослинності істотно вплинуло на екологічний баланс В'єтнаму. Зросли ерозія й кислотність грунтів, ядохімікати порушили мікробіологічний склад і отруїли ґрунти. З 150 видів птахів, що жили на землі В'єтнаму, залишилось лише 18. Рівнинні тропічні ліси тут зможуть відновитись не раніше, ніж через 100 років, а в гірських районах, де колись були ліси, ґрунти повністю змито, і рослинність тут ніколи не зможе відновитись.

Величезної екологічної шкоди біосфері Землі завдали наземні, підземні та підводні випробовування ядерної зброї, що їх проводили США, Радянський Союз, Великобританія, Франція, Китай. З 1945 по 1981 р. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів. Величезна кількість радіоактивних речовин, що надійшла в атмосферу, осідав ще й досі в усіх куточках земної кулі. Не менше лиха заподіяли й ще заподіють радіоактивні відходи військового виробництва, скидання в моря й океани відпрацьованих ядерних реакторів підводних човнів, тисяч контейнерів з радіоактивними відходами, атомні підводні човни, що потрапили на дно океанів після пожеж і аварій. За офіційними даними США, їхня військова промисловість лише протягом 80-х років виробила 450 тис. т шкідливих відходів, що перевищує загальну кількість відходів, що їх виробили всі американські хімічні кампанії, разом узяті.

З огляду на те, що на військових складах накопичено колосальні запаси зброї, вибухових речовин, боєприпасів, у тому числі хімічних і ядерних, велику тривогу викликає проблема їх охорони, знешкодження, обслуговування тощо.

Від діяльності військових сильно страждає й природа України. Так, розташовані поблизу Білої Церкви ( в Узині) та поблизу Прилук бази стратегічних бомбардувальників надзвичайно сильно забруднили авіаційним пальним ґрунти й підземні води в цих місцевостях: воду з колодязів пити неможливо — вона наполовину складається з гасу; нафтопродукти витікають з балочок і ярів. Таке ж становище спостерігається навколо військових аеродромів і ракетних баз поблизу Луцька, Бродів, Червонограда, ряду сіл на Житомирщині, Чернігівщині, Сумщині. Військові полігони, стрільбища, станції стеження руйнують чудову українську природу в Медоборах, в Криму (район Карадагу) і в інших місцях.

Україна проголосила свій намір стати без'ядерною державою і значно скоротити свою військову міць. Зробити це надзвичайно важко, враховуючи нинішню економічну скруту, кризу, а також те, що за часів СРСР на її території накопичено багато зброї, боєприпасів, військової техніки. Дуже актуальним є також прийняття закону про обмеження впливу мілітаристичної пропаганди, особливо на молодь. Це стосується, зокрема, й дитячих військових іграшок, які займають чимало місця в «арсеналах» наших дітей, і використання жорстоких військових сюжетів у мультфільмах, дитячих книжках та іграх.

Сьогодні з трибуни ООН лунають заклики оголосити сучасні міни таким же засобом масового знищення людей, яким вважається атомна, хімічна й бактеріологічна зброя. Враховуючи, що поки й досі виробництво мін не скоротилось, а розробка їх нових типів триває з незмінною інтенсивністю, необхідне термінове прийняття міжнародним співтовариством дійових і активних заходів для боротьби з цією небезпекою.