Ой, не вітер то гуде над дахом, Поринає в сиву далину - Зграя гайвороння, птах за птахом, Обминає Бондарівнину труну. Ти лежи, лежи в труні сосновій, Бондарівно, дівко молода; Потемніла, помутніла з крові У Дніпрі широкому уся вода. Гей, на коні, і шаблі в долоні, Тільки вітер шляхом заміта. У небесній грозовій опоні Проступила тінь вогненного хреста.
