Середа, 18.10.2017, 05:44
Вітаю Вас Гість | RSS


Форма входу
Реклама!

Каталог

Головна » Статті » Твори з укр.літератури » Драч Іван

Жага й талант поетичного визнання (штрихи до портрета І. Драча) (твір)
Твір на тему: "Жага й талант поетичного визнання (штрихи до портрета І. Драча)"

Поет, якого ще недавно зачисляли до молодих, здобуває сьогодні світове ім'я. В чому секрет цієї слави?



По-перше, в тому, що Іван Драч порушує й поетично осмислює такі теми, проблеми, які бентежать кожну трудову людину планети; по-друге, він так уміє сказати про своє, власне, особисте, що воно стає власним, особистим для мільйонів читачів. На літературній ниві поет "вибухнув відразу". І хоч перша збірка "Ніж у сонці" викликала як негативні, так і позитивні судження, все ж було ясно одне: в літературу прийшов оригінальний поет, який мав своє, індивідуальне бачення, яке виявилося відразу в безмежності внутрішнього світу людини, в її історичному розвитку й перспективі. Одним з найулюбленіших прийомів І. Драча у прагненні до возвеличення людини було прирівнювання всіх планет до людської постаті. Планети автор наділяє людськими рисами. У "Баладі про соняшник" хлопчик раптом побачив сонце:



Красиве засмагле сонце,



В золотих переливах кучерів.



Людина і Сонце — наскрізні образи усієї поетичної творчості І. Драча, може, тому одну із своїх збірок він так і називає "Сонце і слово".



Перші публікації, перші книжки поета викликали розмови і про тематичний діапазон його творчості, і про її інтелектуалізм. Поява його на небосхилі української поезії 60-х років була, з одного боку, несподіваною, а з іншого, цілком закономірною. І. Драчу випало і одним з найвиразніших представників "шістдесятників".



Основні мотиви поетової лірики — ствердження миру і протест; проти атомної загрози, що нависла над людством, уславлення визвольної боротьби трудящих світу, краса рідної землі і талановитість. Її народу, поезія праці і трудового подвигу, радощі і драми кохання, душевне єднання людей. Своє мистецьке кредо поет і сформулював в невеличкій поемі "Спрага":



Це спрага людяності, і краси, і змоги,



Я нею сповнений. Мене пече щоднини



Жагуча спрага щастя для людини,



Тривоги людства — це мої тривоги.



У віршах Івана Драча багато філософії. "В протуберанцях серця" поряд з космічною образністю використовує фольклорні мотиви, створює земні ліричні поезії — вірші про радощі й драми кохання. Інтимна лірика поета, на думку Л. Новиченка, не піддається аналітичному тлумаченню. У нього палкий вогонь любові — це вічний поклик до життя.



Значним явищем в українській літературі стала книга І. Драча "Корінь і крона". У цих двох словах — діалектична суть життя. Народ, ввібравши в себе досвід минулого, прагне скорити недосяжні раніше вершини, живлячись своїми соками, тягнеться до сонця.



Поет — це рух, шукання, зростання. Світ поезії Драча часто вражає новизною, а іноді і невдалими образами. І це все закономірно. Часом поет пише досить складні вірші ("Листи Михайла Ковалінського до Сковороди"), тематичний діапазон-його розширюється, поглиблюється і збагачується. Нерідко свіжого звучання набуває літературна деталь.



Свій ліричний талант, на мою думку, І. Драч розкрив у збірці "Київське небо": традиційним темам — природа і душа, дружба і кохання, діалектика життя і смерті — поет надає сучасного звучання. Ця сучасність виявляється в характері поетичного мислення, бо поет, як радар, вбирає в себе почуття сучасників і повертає їх людям у відбитті свого таланту:



Ефір загус навкруг — його повнющий келих



Спекотний день щодень вичавлює з дерев.



Стинається жура в твоїх очах веселих



Під вітру владний рик, під моря ніжний рев.



Основною проблемою збірки "Сонячний фенікс" є роздуми про роль і місце митця, мистецтва, зокрема поезії, в житті народу-Міфологічний образ чарівного птаха, який, проживши кілька сот років, спалював себе, а потім воскресав із попелу молодим, асоціюється з образом поета, який щоразу знаходить молоді сили, щоб "цей світ змалювать", бо відчуття обов'язку не дає йому спокою:



Це притяга земля. Це кличе все до себе.



Хай наді мною сонце синьонебе,



та кличе корінець, і грудка, і лозина,



І вітром кресана непрохана сльозина.



Багато у поета справ на цій землі. І найголовніша з-поміж них це боротьба за велич, високість, чистоту людської душі. Поета цікавить і тема виховання людської душі. Їй він чує вірш "Дума про Вчителя". У вірші — сьогоднішній Драч з його складною еволюцією: від зухвалості (в ранній творчості) через бурливі каскади шукань до ґрунтовної врівноваженості.



Плідно працює І. Драч вподовж всіх років. Вершиною його творчості в жанрі поеми можна назвати "Чорнобильську мадонну" Автор пише і кіноповісті ("Іду до тебе"), кіносценарії ("Камінний хрест"). Уся його творчість — поета, драматурга, прозаїка, перекладача, літературного критика — перейнята духом сучасності. Він завжди оригінальний, неповторний, він завжди сам, він сам у собі.

Категорія: Драч Іван | Додав: slav4uk (11.01.2013)
Переглядів: 214 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Реклама
  • Рекомендуєм
  • Реклама!

    Copyright Slav4uk12 © 2017
    Конструктор сайтів - uCoz


    WOlist.ru - каталог сайтов Рунета