|
|
Каталог
Жага й талант поетичного визнання (штрихи до портрета І. Драча) (твір)
Твір на тему: "Жага й талант поетичного визнання (штрихи до портрета І. Драча)"
Поет, якого ще недавно зачисляли до молодих, здобуває сьогодні світове ім'я. В чому секрет цієї слави?
По-перше, в тому, що Іван Драч порушує й поетично осмислює такі
теми, проблеми, які бентежать кожну трудову людину планети; по-друге,
він так уміє сказати про своє, власне, особисте, що воно стає власним,
особистим для мільйонів читачів. На літературній ниві поет "вибухнув
відразу". І хоч перша збірка "Ніж у сонці" викликала як негативні, так і
позитивні судження, все ж було ясно одне: в літературу прийшов
оригінальний поет, який мав своє, індивідуальне бачення, яке виявилося
відразу в безмежності внутрішнього світу людини, в її історичному
розвитку й перспективі. Одним з найулюбленіших прийомів І. Драча у
прагненні до возвеличення людини було прирівнювання всіх планет до
людської постаті. Планети автор наділяє людськими рисами. У "Баладі про
соняшник" хлопчик раптом побачив сонце:
Красиве засмагле сонце,
В золотих переливах кучерів.
Людина і Сонце — наскрізні образи усієї поетичної творчості І.
Драча, може, тому одну із своїх збірок він так і називає "Сонце і
слово".
Перші публікації, перші книжки поета викликали розмови і про
тематичний діапазон його творчості, і про її інтелектуалізм. Поява його
на небосхилі української поезії 60-х років була, з одного боку,
несподіваною, а з іншого, цілком закономірною. І. Драчу випало і одним з
найвиразніших представників "шістдесятників".
Основні мотиви поетової лірики — ствердження миру і протест;
проти атомної загрози, що нависла над людством, уславлення визвольної
боротьби трудящих світу, краса рідної землі і талановитість. Її народу,
поезія праці і трудового подвигу, радощі і драми кохання, душевне
єднання людей. Своє мистецьке кредо поет і сформулював в невеличкій
поемі "Спрага":
Це спрага людяності, і краси, і змоги,
Я нею сповнений. Мене пече щоднини
Жагуча спрага щастя для людини,
Тривоги людства — це мої тривоги.
У віршах Івана Драча багато філософії. "В протуберанцях серця"
поряд з космічною образністю використовує фольклорні мотиви, створює
земні ліричні поезії — вірші про радощі й драми кохання. Інтимна лірика
поета, на думку Л. Новиченка, не піддається аналітичному тлумаченню. У
нього палкий вогонь любові — це вічний поклик до життя.
Значним явищем в українській літературі стала книга І. Драча
"Корінь і крона". У цих двох словах — діалектична суть життя. Народ,
ввібравши в себе досвід минулого, прагне скорити недосяжні раніше
вершини, живлячись своїми соками, тягнеться до сонця.
Поет — це рух, шукання, зростання. Світ поезії Драча часто
вражає новизною, а іноді і невдалими образами. І це все закономірно.
Часом поет пише досить складні вірші ("Листи Михайла Ковалінського до
Сковороди"), тематичний діапазон-його розширюється, поглиблюється і
збагачується. Нерідко свіжого звучання набуває літературна деталь.
Свій ліричний талант, на мою думку, І. Драч розкрив у збірці
"Київське небо": традиційним темам — природа і душа, дружба і кохання,
діалектика життя і смерті — поет надає сучасного звучання. Ця сучасність
виявляється в характері поетичного мислення, бо поет, як радар, вбирає в
себе почуття сучасників і повертає їх людям у відбитті свого таланту:
Ефір загус навкруг — його повнющий келих
Спекотний день щодень вичавлює з дерев.
Стинається жура в твоїх очах веселих
Під вітру владний рик, під моря ніжний рев.
Основною проблемою збірки "Сонячний фенікс" є роздуми про роль і
місце митця, мистецтва, зокрема поезії, в житті народу-Міфологічний
образ чарівного птаха, який, проживши кілька сот років, спалював себе, а
потім воскресав із попелу молодим, асоціюється з образом поета, який
щоразу знаходить молоді сили, щоб "цей світ змалювать", бо відчуття
обов'язку не дає йому спокою:
Це притяга земля. Це кличе все до себе.
Хай наді мною сонце синьонебе,
та кличе корінець, і грудка, і лозина,
І вітром кресана непрохана сльозина.
Багато у поета справ на цій землі. І найголовніша з-поміж них це
боротьба за велич, високість, чистоту людської душі. Поета цікавить і
тема виховання людської душі. Їй він чує вірш "Дума про Вчителя". У
вірші — сьогоднішній Драч з його складною еволюцією: від зухвалості (в
ранній творчості) через бурливі каскади шукань до ґрунтовної
врівноваженості.
Плідно працює І. Драч вподовж всіх років. Вершиною його
творчості в жанрі поеми можна назвати "Чорнобильську мадонну" Автор пише
і кіноповісті ("Іду до тебе"), кіносценарії ("Камінний хрест"). Уся
його творчість — поета, драматурга, прозаїка, перекладача, літературного
критика — перейнята духом сучасності. Він завжди оригінальний,
неповторний, він завжди сам, він сам у собі.
|
| Категорія: Драч Іван | Додав: slav4uk (11.01.2013)
|
| Переглядів: 655
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
