Четвер, 14.12.2017, 19:09
Вітаю Вас Гість | RSS


Форма входу
Реклама!

Каталог

Головна » Статті » Твори з укр.літератури » Гончар Олесь Терентійович

Незабутні сторінки роману О.Гончара "Прапороносці" (твір)
Твір на тему: "Незабутні сторінки роману О.Гончара "Прапороносці""

9 травня 1945 року! День Перемоги! У цей день, може, вперше вільно, на повні груди зітхнули мільйони людей. Воїн-месник, воїн-герой нарешті повертається додому. По довгій степовій дорозі іде він, овіяний славою звитяжних, боїв, обкурений пилюкою фронтових доріг, зігрітий теплотою сердець вдячних визволених.

Так закінчується роман О.Гончара "Прапороносці" — чудовий твір про тих, хто подолав огидну тварюку — фашизм. Трилогія подобається мені в цілому, але особливо кілька її епізодів.

...Довге пасмо високих Трансільванських Альп, безліч сопок, які у світлі останніх денних променів сонця здаються золотими. Одна з них під номером 805 стала місцем і свідком героїчного подвигу і славної смерті білявого білоруського юнака Юрія Брянського, який з палким закликом: "Вперед! За Батьківщину!" вистрибнув з окопу на фашистів і повів за собою своїх мінометників.

Фашистів відбито, багато з них знайшли ганебну смерть не на своїй землі. Але Юрій теж загинув. І от лежить він мертвий. Брянський! Він у могилі. Навколо його бойові друзі. А я читаю і думаю про те, що перемога над ворогом далась нам нелегко: за неї віддали життя такі прекрасні люди, як Юрій. Пам'ять про них повинна бути священною. Ще я думаю, як жаль, що цей вчорашній студент не стане вже ніколи викладачем математики, що його не діждеться старенька матуся, що ніколи він не побачить своєї коханої і не пізнає з нею щастя. Ніколи! Вдуматися тільки в ці слова! Скільки мрій, планів, прагнень — і чорна могила. Адже він мав на все це право, він завоював його своєю кров'ю. Та даремно. Як треба пишатися такими людьми, які віддали своє життя за нас, щоб ми жили і милувалися чистим небом, ясним сонечком.

Серед інших героїв юний боєць Гай відразу ж завойовує наші симпатії своєю м'якістю й простодушною довірливістю. Він символізує собою молодь того часу, яка ставала на захист Вітчизни. "Славний хлопець, — рушаючи, подумав Черниш. — Життя в нього, як стумок, чисте". А яким воно мусить бути, коли тобі тільки вісімнадцять чи двадцять років! У такі роки життя здається особливо прекрасним, дивним. І раптом хлопець, що хотів світ приголубити, підірвався на міні серед квітів і чебрецю, що по-нашому пахне. "Гай лежав розпластавшись. Боєць і тепер довірливо і трохи здивовано дивився у чисте небо, а його очі були ще синіші за небо, прозорі, як камінь сапфір. 1 найдивніше було, що в руці боєць ще стискав свої сині васильки". Скільки таких юнаків загинуло на війні?! Скільки подвигів звершили вони в бою! Гинула молодь — цвіт нашої держави. І в цьому велика трагедія війни.

Третій епізод, що схвилював мене до глибини душі, до сліз — це смерть Шури Ясногорської. Сталось це в долині, в якій так рясно цвіли маки. І хоч надворі сонячний весняний день, але ці червоні маки чомусь нагадують кров. І вона пролилась. Це була кров юної дівчини-берізки. Ця гаряча кров кличе до помсти і водночас вчить нас пильності. Ворогові, як і звірові, не вір. Корисно пам'ятати про це і сьогодні. Бо життя кожного — коштовний скарб!

Цих сторінок роману не забути ніколи. На все життя запам'ятаються вони мені.

Категорія: Гончар Олесь Терентійович | Додав: slav4uk (09.01.2013)
Переглядів: 200 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Реклама
  • Рекомендуєм
  • Реклама!

    Copyright Slav4uk12 © 2017
    Конструктор сайтів - uCoz


    WOlist.ru - каталог сайтов Рунета