Середа, 18.10.2017, 05:39
Вітаю Вас Гість | RSS


Форма входу
Реклама!

Каталог

Головна » Статті » Твори з укр.літератури » Довженко Олександр Петрович

Кіноповість О. Довженка "Україна в огні": доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки (твір)
Твір на тему: "Кіноповість О. Довженка "Україна в огні": доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки"

"Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою мистецтва... Україна мусить родити "найсильніші твори про народ у війні..." - читаємо у Довженковому "Щоденнику", що став своє рідним документом доби, свідченням потворної природи тоталітаризму. І такий шедевр Олександр Довженко створив. Створив, вистраждав, виплекав. Усе пережите і передумане за перші роки війни оформилось у кіноповість "Україна і огні". Ємка, точна назва...
      Територія України невідворотно опинялась під важким чоботом німця. "Найстрашнішим під час відступу був плач жінок... Плакала Україна. Вона плакала гірко, гірко ридала, свою долю гірко проклинала".
      У кіноповісті Довженко ставить питання: чому ж так сталося? І сам намагається відповісти, розібратися. Бо сам уже давно зрозумів, що перемога будь-якою ціною буде здобута. І що чекає тоді його землю, її людей? Тяжким ударом виявилась для Довженка непідготовленість Радянського Союзу до війни. "Не було у нас культури життя - нема культури війни. Тому страждаємо багато і по-дурному".
      Довженко "Україні в огні" викрив сталінсько-беріївську систему, викрив її потворність і людиноненависництво, той тиск, яким вона душила все нормальне, живе, людяне. Митець розуміє відірваність влади від народу, убивчу байдужість. І тому розуміє, що Україна розривається навпіл сталінською і гітлерівською звірячими системами. І страждає його народ! Його батьки... Яким мірилом виміряти ту трагедію, котру пережила Україна?! У кіноповісті він заступається за свій народ, що несе втрати на війні. Кому ж, як не йому, було це зробити - синові України, який мріяв понад усе жити і творити в рідній стороні, повернутися до неї бодай після смерті.
      Він створює "сценарій про народ... про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас широкими масами, що понесли найтяжчі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів".
      Він писав "Україну в огні" з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, і тому такою болючою для Довженка стала заборона кіноповісті Сталіним. "Моя повість "Україна в огні" не вподобалася Сталіну і він її заборонив для друку і постановки... Тяжко на душі і тоскно... Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика".
      Ось так про те "дантове пекло", в яком опинився український народ, писав Довженко, отак страждав, отак вболівав за Матір - Вдовицю, що, здається, писав не чорнилом, а кров'ю й сльозами.
      "Стою на колінах. Цілую землю, по якій проходили наші солдати з боями, в якій полягли в множестві мільйонів, рятуючи себе й стару Європу".
Категорія: Довженко Олександр Петрович | Додав: slav4uk (18.01.2013)
Переглядів: 558 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Реклама
  • Рекомендуєм
  • Реклама!

    Copyright Slav4uk12 © 2017
    Конструктор сайтів - uCoz


    WOlist.ru - каталог сайтов Рунета