І жаль, і усміх, і любов, 

                                                             І гнів великого народу, 

                                                             І за народ пролита кров. 

                                                                             М. Рильський

   Серед жанрів усної народної творчості найпоширеніший — пісня. Відомий дослідник українського фольклору Олександр Дей зазначав: «Українська народна пісенність — ніби вічно мінливе поетичне море глибиною в шеренгу століть, а шириною — як уся українська земля... Котить і котить вона свої мелодійні хвилі по українських просторах і вихлюпується самоцвітами-бризками ген-ген за національні береги».
Українська народна пісня — це невід'ємна частина рідного краю, духу нашого волелюбного, працьовитого і гордого народу, його геніальна поетична історія. Історія народу — трудівника і воїна, що протягом століть мужньо бився за свою свободу і незалежність, за право жити повноцінним життям. І
Виринають із глибини століть образи наших славних прадідів, що їх уславив у своїх піснях український народ. Серед них — Байда-Вишневецький, До-' рошенко, Нечай і Богун, Богдан Хмельницький і славний Морозенко, гордий і нездоланний Кармелюк. Давні й вічно молоді пісні живуть і надихають нас на звитяжні подвиги в ім'я Вітчизни.
Пісня завжди з людиною. Вона — її вірний супутник і друг. З нею легше до-І лати будь-які труднощі, повніше відчувається радість. У пісні звучить і голос, і бойовий заклик до бою. Це саме життя і боротьба, надії і сподівання на волю, мрії про краще життя.
Завжди нелегкою була праця селянина-трударя. На полі, на роздоллі, серед широкого степу, спекотної літньої днини лине пісня, допомагає у нелегкій праці, підбадьорює. І світліє чоло трударя, швидше і вправніше працюють руки.

                                                              Там у полі криниченька, 

                                                              Навколо пшениченька, 

                                                              Там женчики жали, 

                                                              Золоті серпи мали.

   А чарівні пісні про кохання, з якими зустрічала свою дівочу весну не одна україночка! У них із душевним трепетом співається про найкращі людські почуття, про вірність у подружньому житті, про розлуку з коханим.

                                                              В кінці греблі шумлять верби, 

                                                              Що я насадила. 

                                                              Нема того козаченька, 

                                                              Що я полюбила.

   Але в піснях про кохання звучить не лише сум, а й радість, віра у зустріч із коханим, щастя.

                                                             Заплету віночок, 

                                                             Заплету шовковий 

                                                             На щастя, на долю, 

                                                             На милого вроду

   Надзвичайним ліризмом і високою поетичністю відзначаються і колискові пісні. Вони легкі, як сон, чарівні, що їх співали матері біля колиски любих своїх дітей. Тут і материнська любов, і щирі побажання дитині:

                                                             Ой щоб спало, щастя знало, 

                                                             Ой щоб росло, не боліло, 

                                                             На серденько не кволіло. 

                                                             Соньки-дрімки в колисоньку, 

                                                             Добрий розум в головоньку.

   Не можна не відзначити і чарівної мелодійності українських жартівливих пісень, у яких у дотепній формі розповідається про цікаві пригоди людського життя. У них висміюються хвалькуваті люди, жартівливо змальовуються родинні взаємини чоловіка і жінки, свекрухи й невістки. Хто з нас від душі не сміявся, слухаючи пісню про те, як жінки чоловіків продавали («Ой там на товчку, на базарі»)?
Отже, українська народна пісенність — це дорогоцінне надбання трудового народу, нев'януча краса його духовної культури. У піснях завжди живе те, що співає і переживає народ. Тому і в подальшому розвитку українського народу пісня відіграє визначну роль, бо в ній найбільше українського духу.

                                                            Наша дума, наша пісня 

                                                            Не вмре не загине. 

                                                            От де, люди, наша слава, 

                                                            Слава України.

  І з цими словами великого Кобзаря важко не погодитись. Бо справді, пісня наша безсмертна.